ЛАНДША́ФТ, у, ч.
1. Загальний вигляд місцевості; пейзаж. Макуха попросив льотчика спуститися нижче. Вдивляючись у знайомий ландшафт, став підказувати йому напрямок (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 118); Осінній пейзаж змінився одноманітним ландшафтом зими — біла габа снігу вкрила степи (Чаб., Катюша, 1960, 232).
2. Малюнок, картина із зображенням переважно сільської місцевості. Картина на стіні у рамі, під рушником: зимовий ландшафт і вовк на горбі, а внизу у долині засніжене село (Головко, І. 1957, 302).
3. геогр. Частина земної поверхні з певним сполученням рельєфу, клімату, грунтів, рослинного і тваринного світу. Типовий ландшафт Нової Зеландії — це дуже гориста місцевість альпійського типу (Посібник з зоогеогр., 1956, 11); В результаті робіт наших експедицій ми прийшли до висновку, що різні природно-вогнищеві хвороби властиві територіям різних географічних ландшафтів (Наука.., 5, 1959, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 444.