ЛА́ТОЧКА, и, ж. Зменш. до ла́тка. — Був собі чоловік Сажка, на ньому сіра сірм’яжка, повстяна шапочка, на спині латочка (Кв.-Осн., II, 1956, 185); Відцвіли вже по дворах соняшники; .. на латочках картоплищ перед порогами граються діти (Сенч., Опов., 1959, 76); Була зима без снігу, а тепер весна без дощу — що ж своя латочка дасть? (Ю. Янов., IV, 1959, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 455.