ЛЕБЕ́ДЯ, і, ж., рідко. Те саме, що лебеди́ця. В білій сукенці з широкими рукавами, вона була схожа на лебедю, що пливла по зеленому озері (Чорн., Визвол. земля, 1959, 62); * У порівн. Жінка в його така була людина добра, така тиха.. сивенька вже була, а хороша, та чепурна, як тая лебедя (Вовчок, І, 1955, 182).
ЛЕБЕДЯ́, я́ти, с.
1. Пташа лебедя (у 1 знач.). Під берегом там плавають лебедята (Чуб., V, 1874, 17); * Образно. І скільки згинуло майбутніх лебедят У мокрім мороці царевої Роси (Рильський, II, 1946, 157).
2. перен., нар.-поет. Пестливе звертання до дитини, молодої людини і т. ін. Чи справді то кавун, чи ні? Вгадайте, дівоньки й хлоп’ята; Чи, може, так здалось мені! Гуртом порадьтесь, лебедята! (Гл., Вибр., 1951, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 458.