ЛЕГАЛІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до легалізува́ти; // у знач. прикм. Легальний. Ні одна з легалізованих партій в Росії.. не дала того, що дала партія робітничого класу, партія загнаних у підпілля неімущих пролетарів (Ленін, 20, 1950, 498); Серед римських пап були морські пірати, розпусники і злочинці, про яких цивілізована людина не може інакше говорити, як про легалізованих розбійників у тіарах (Мельн., Обличчя.., 1960, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 459.