ЛЕГКОДУ́ШНИЙ, а. е. Те саме, що легкова́жний. Любов?! Як часто це слово на устах цокотух, легкодушних жінок!.. (У. Кравч., Вибр., 1958, 257); На гладкому низькому чолі ніяка поважніша думка не лишила сліду, а на устах грав легкодушний усміх (Фр., VII, 1951, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 465.