ЛЕГКОДУ́ШНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до легкоду́шний. Один Леонід Семенович з легкодушністю молодого хлопця нічогісінько не думав і балакав з Ватею (Н.-Лев., IV, 1956, 133); Спинилася [Орися] й одеревеніла від жаху; але не вид смерті її вжахнув, а свідомість своєї хвилевої легкодушності (Стар., Облога.., 1961, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 465.