ЛЕГІ́НИК, а, ч., діал. Зменш.-пестл. до ле́гінь. Її донечка вибрала собі молоденького слюсаря, легіника не то на всі гори та на всю Буковину, але на цілу.. Україну (Федьк., Буковина, 1950, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 461.