ЛЕГІОНЕ́Р, а ч. Воїн, солдат, який входить до складу легіону (у 1, 2 знач.). [Сервілія:] Мій чоловік Фастідій в легіонерах служить від тепера (Л. Укр., II, 1951, 374); Сновигають по двору легіонери й гайдамаки — петлюрівці (Головко, І, 1957, 354).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 461.