ЛЕ́ДВЕ-НЕ-ЛЕ́ДВЕ, присл. Те саме, що ле́две-ле́две. Не їв [Іван] нічого від самого ранку, то так ізголоднів, що ледве-не-ледве дотяг до вечора (Март., Тв., 1954, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 468.