ЛЕЖА́НКА, и, ж.
1. Низька піч у вигляді тапчана для лежання. Постелила вона цареві на полу, .. сама ж лягла на лаві, а дітей обох поклала на лежанці (Укр.. казки, легенди.., 1957, 83); Хата вже старенька і холодна. Хоч як натопи лежанку звечора, а однаково до ранку вихолоне (Кучер, Трудна любов, 1960, 363); *У порівн. Пісок був теплий, як нагріта лежанка (Руд., Вітер.., 1958, 341).
2. Призначене для лежання, спання підвищення з дерева, глини тощо. Просто проти дверей, під віконцем упоперек кімнати був пілок-лежанка, завширшки з подвійне ліжко (Досв., Гюлле, 1961, 17); На земляних лежанках акуратно були складені ковдри й плащ-палатки (Собко, Вогонь.., 1947, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 469.