ЛЕКА́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, який виготовляє лекала. — Розумієш? Слюсар найвищого розряду. Інструменти робив. Точні. Лекальник я (Мур., Бук. повість, 1959, 230).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 473.