ЛЕКСИКО́Н, а, ч.
1. книжн. Запас слів; лексика. Петро Петрович став земським начальником. Він нітрохи не відмінився в своїх ідейних поглядах, тільки змінив деякі слова в лексиконі своєї балачки (Сам., II, 1958, 231); — Ви ще не зовсім одвикли від військового лексикона, — двозначна зауважив Куцевич (Рибак, Час.., 1960, 321).
2. заст. Словник. — І де оце молоде покоління понабиралось отієї модної нервовості? Чи воно повишукувало її в книжках, чи в лексиконах? (Н.-Лев., IV, 1956, 183); Колись наші далекі нащадки дивуватимуться, знайшовши в старих пожовклих лексиконах дивне слово "війна" (Загреб., Спека, 1961, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 473.