ЛЕЛІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. лелі́ти. Ох, як же я собі яскраво уявляв.. Рибалок на човнах — по одному, по двоє, Гусей далеких клич, леління перших трав (Рильський, Поеми, 1957, 257); Дівчинка стиха сміялася, наче далекий струмок жебонів, але від того ніжного леління наче гарячим приском сипонуло по спині шукачеві (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 348); Він мовчки до її голосочку дослухався, як до леління води тихої (Вовчок, І, 1955, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 474.