ЛЕМЕНТЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що крикли́вий 2. В залі заговорила мати-господиня, її лементливим голосом тепер заповнювалися покої суботівської господи (Ле, Хмельницький, І, 1957, 314).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 475.