ЛЕ́МІНГ, а, ч. (Lemminus). Дрібний північний звірок-гризун з довгою буро-жовтою п’ятнистою шерстю; полярна миша. З тварин у тундрі особливо численні маленькі гризуни — лемінги, що живляться корінням трав (Фіз. геогр.., 6, 1957, 38),
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 475.