ЛЕПЕ́ТЯ, і, ч. і ж., діал. Те саме, що лепету́н і лепету́ха. — Йван малий, чорний як циган.., лепече як та лепетя (Л. Укр., III, 1952, 740); [Герасим:] Не втікай, старче божий. Не потурай на те, чого язик-лепетя не накаже (Мирний, V, 1955, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 478.