ЛИ́КА́ТИ, ли́ка́ю, ли́ка́єш, недок., перех., діал. Ковтати. Ходжу до доктора.., ликаю бром як спасення, висипляюся добре (Стеф., III, 1954, 223); Дарка заплющувала очі і ликала кминковий суп, ложку за ложкою (Вільде, Б’є восьма, 1945, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 485.