ЛИМО́Н, а, ч.
1. Південне вічнозелене цитрусове дерево, яке дає їстівні плоди. Щоб прискорити плодоношення сіянців лимона, їх треба прищепити вічком (окулірувати) (Колг. Укр., 6, 1958, 34).
2. Плід цього дерева овальної форми, з товстою жовтою пахучою шкіркою, кислий на смак. В шухляді він знайшов лимон і ножиком вправно порізав на тоненькі кружальця (Чорн., Визвол. земля, 1959, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 486.