ЛИНТВА́РИК, а, ч., діал. Зменш.-пестл. до линтва́р. [1-й чоловік:] Шкур щоб не вимочували в річці.. [2-й чоловік:] От тобі і маєш! А я якраз завтра.. наважився намочити линтварики (Кроп., III, 1959, 266).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 487.