ЛИ́СНУТИ, не, док. Однокр. до лисні́ти. Вже почало снить і марить, що бистра річка, що як минали — в очі лиснула, приливає усе ближче та ближче (Вовчок, І, 1955, 345).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 491.