ЛИЧАКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до лича́к 1; // Який ходить у личаках. * Образно. — Стара, темна, личакова Росія померла й не воскресне. Такий закон природи (Довж., Зач. Десна, 1957, 231).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 501.