ЛИ́ЧАНИЙ, а, е. Зробл. з лика. На одному кінці мотузка було прив’язано камінь, ..на другому, зовнішньому, — личаний квач (Тулуб, Людолови, І, 1957, 138); // перен. Схожий на лико. Його сині очі під личаними віями засяяли хитро й лагідно (Вас., II, 1959, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 501.