ЛИ́ШОК, шку, ч.
1. який, чого. Те, що перевищує встановлену, потрібну кількість. Кількість цукру для приготування 1 кг вершкового морозива може коливатись в межах від 250 до 300 г. Лишок цукру так само, як і недостача, погіршує якість морозива (Технол. пригот. їжі, 1957, 211); // Частина чого-небудь, що залишається після задоволення певних потреб. — Тепер ми вже все маємо, що нам треба, ще й на сторону лишок продаємо (Мирний, IV, 1955, 330); Третій [син] — не для забавки — для захисту орача, із лишку тієї плавки важкого відтяг меча (Рудь, Дон. зорі, 1958, 21); // Частина чого-небудь зайвого, що залишається як відходи, покидьки, рештки, вибірки і т. ін. Майже тридцять процентів деревини залишається в лісі у вигляді так званих лісорубних лишків (Чаб., Стоїть явір… 1959, 204).
2. з числ. Надмір, додаток до чого-небудь (звичайно про некруглі цифри). Вся програма на мануфактуру на IX з’їзді партії визначалась в 600 з лишком мільйонів (Ленін, 32, 1951, 260); Університет. Сто з лишком років стояв будинок (Ю. Янов., V, 1959, 169).
◊ Взя́ти ли́шку — зробити щось додатково. Переді мною пропливла ніким не вигадана повість життя Рудого і Павла, — я тільки й взяв, напевне, лишку, що дав їм інші імена (Уп., Вірші.., 1957, 209).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 505.