ЛЛЯ́ТИСЯ, ллє́ться, недок., діал. Литися. О, не даремно, ні, в степах гули гармати, і ллялась наша кров, і падали брати… (Сос., І, 1957, 54); Микольцьові слова, що ллялися з його рота, як вода з потоків, заглушували її (Март., Тв., 1954, 439).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 535.