ЛОБОВИ́Й, а́, е́.
1. Те саме, що ло́бний. В тім капшучці жаб’яча задня права лапка.. та лобова кісточка (Кв.-Осн., II, 1956, 205); В цей час [у дитини молодшого шкільного віку] помітно посилюється ріст лобових часток (Шк. гігієна, 1954, 53).
2. Спрямований прямо перед собою, в лоб; фронтальний. Вогонь партизанів був лобовим огнем з прекрасно замаскованих позицій (Воскр., Весна.., 1939, 44); // перен. Прямий, прямолінійний. На таке лобове запитання юнак згоджується на перше-ліпше ім’я (Ю. Янов., IV, 1959, 138); Він не вміє думати примітивно, і тому лобове, прямолінійне розкриття думки йому не може прислужитися (Літ. Укр., 18.ІІ 1962, 2).
∆ Лобови́й штурм (уда́р); Лобова́ ата́ка — прямий напад на ворога. Видираючись майже по прямовисних скелях.., суворовські війська повели лобовий штурм Сен-Готарду (Іст. СРСР, II, 1957, 97); кіннота лобовою атакою вдарила на османів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 529).
3. Який міститься в передній частині чого-небудь; передній. Поземка стала збільшуватися.. По землі неслися оті важкі хмари,.. засліплюючи лобове скло автомашин (Ле, Право.., 1957, 249); Олександр Романюк обладнав свій комбайн електроосвітленням, встановивши одну фару на лобовому щиті і по одній — на елеваторах (Хлібороб Укр., 8, 1963, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 536.