ЛО́ВИ, ів, мн. 1. Полювання на звіра, птахів, рибу тощо. Вже третій день тривали лови (Фр., VI, 1951, 10); Ми з ловів поверталися додому На пароплаві "Крупська" (Рильський, II, 1960, 198); * Образно. — А жити й їсти треба, і тому й ведуться такі шалені лови за жінкою з посагом (Вільде, Сестри.., 1958, 526).
На ло́ви; На ло́вах — на полювання, рибальство (на полюванні, рибальстві). [Химка:] У суботу панича не буде дома — на лови збирається (Мирний, V, 1955, 217); Під великим камінням водилися круглоголові бички, і Вітя з хлопцями сьогодні ходив на лови (Собко, Скеля.., 1961, 67); Повіки хай живе в серцях людських Амвросій Бучма, славний між чудових, Що найживішим був серед живих — На сцені, в дружбі, у сім’ї, на ловах! (Рильський, Зграя.., 1959, 15).
2, Те саме, що ло́влення. На вільних землях зорганізовані були на втікачів лови (Коцюб., І, 1955, 335); На лови Дончака [жеребця] вийшли мало не всі колгоспники і нічого не могли вдіяти (Чорн., Потік.., 1956, 290).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 537.