ЛОГАРИ́ФМ, а, ч., мат. Показник степеня, до якого потрібно піднести число-основу, щоб одержати дане число. — Як лише вийдете з гімназії.., за два [роки] половина з вас.. на логарифми буде дивитися, як теля на нові ворота (Фр., III, 1950, 30); Два тоненьких зшитки лежали на таблиці логарифмів (Собко, Звич. життя, 1957, 298).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 539.