ЛО́ГІКА, и, ж.
1. Наука про закони і форми мислення. — Поговорімо за всіма правилами логіки, бо логіка є підвалина справжнього мислення (Тулуб, Людолови, І, 1957, 25).
2. Внутрішня закономірність. Логіка життя сильніша за логіку конституційних підручників (Ленін, 11, 1949, 90); Для соціалістичного реалізму неприйнятна умовність, яка панує в мистецтві буржуазного модернізму. Це — умовність, ..що перекручує логіку реальних речей і подій (Про багатство л-ри, 1959, 18); // Правильність, розумність висновків. Що таке страх? Це така дика, атавістична, звіряча сила, яка не залежить од логіки, сили волі (Коцюб., II, 1955, 427).
3. звичайно з означ., розм. Сукупність чиїх-небудь поглядів; хід міркувань, умовиводів. Логіка Лесі Українки відгострена, як бритва (Рильський, III, 1956, 113); Логіка Малахова була цілком послідовною і все-таки неправильною (Собко, Справа.., 1959, 212).
Жіно́ча ло́гіка див. жіно́чий.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 539.