ЛОЖКА́Р, я́, ч.
1. Майстер, що виробляє ложки. У нас по селах кождий ложкар має свій питомий спосіб, свою форму ложок (Фр., II, 1950, 130).
2. Інструмент, яким виробляють ложки. При археологічних розкопках знайдено багато деревообробних інструментів: сокир.., ложкарів, стамесок (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 427).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 541.