ЛОКАЛІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Обмежувати певним місцем, не допускати поширення чого-небудь. — Я вірю, що ще не пізно боротися з ворогом винограду, що ми змогли б ще локалізувати його, здушити, знищити (Коцюб., І, 1955, 201).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 542.