ЛОНЖЕРО́Н, а, ч., спец. 1. Поздовжній брус в крилі, хвостовому оперенні або корпусі літака, що надає йому міцності. — Ми зробимо поверхню [крил літака] з однієї суцільної дощечки або з оцих брусків. Вони звуться лонжеронами (Вас., II, 1959, 228); // Такий брус рами автомобіля, який є основою для кузова, а також для кріплення ресор та інших деталей. Спереду трактора "Беларус" до правого його лонжерона водії прикріпили поздовжній кутник. Це полегшує керування трактором (Колг. Укр., 6, 1961, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 544.