ЛОПОТА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. лопота́ти і звуки, утворювані цією дією. Те лопотання босих ніг, те відсапування розхвильованих грудей, невгаваюче бовкання дзвона, чад з диму, що розноситься вітром, — сповняють повітря несказанною тривогою (Коцюб., І, 1955, 121); Рясне лопотання крапель дощу; Чути лопотання качиних крил.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 547.