ЛОТО́К, тка́, ч.
1. Відкритий прилавок або переносний столик, ящик для торгівлі на вулиці. Одного разу Саїд здалеку звернув увагу на лоток морозивника (Ле, Міжгір’я, 1953, 303); Лунали вигуки продавців різних ласощів, що з лотками на шиї ходили між натовпом (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 69).
2. Дошка з бортами або такої форми металева посудина, що використовується для розкладання чого-небудь. Сушильну площадку обладнують стелажами, на яких розміщують лотки з плодами (Сад. і ягідн., 1957, 279); Придатні для інкубації яйця обережно укладають в металеві лотки і ставлять у камери (Веч. Київ, 8. IV 1961, 1).
3. рідко. Те саме, що лоті́к 1. З гори, де мала розпочатись рубка лісу, на височенних козлах було прокладено .. вниз довгий з товстого бруса лоток (Кол., Терен.., 1959, 300).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 550.