ЛОТО́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., діал. Лаяти. Відколи найстарша його донька Анничка вкалічіла, відтоді Параска дуже лоточить його (Черемш., Тв., 1960, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 550.