ЛОТР, а, ч., діал., лайл. Негідник, розбійник, грабіжник. Але чим викажеш [доведеш] їм, що ти.. не лотр у тому найгіршому розумінні, яким намагається шляхтич виставити тебе перед красунею господинею?.. (Ле, Наливайко, 1957, 30); — Маєш такого лотра у себе, яких мало й на світі є. Жени його в потилицю з свого обійстя (Стельмах, І, 1962, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 550.