ЛОШАЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до лоша́к. Устина Гординська з дочкою запрягла свого лошачка й поїхала на поле (Чорн., Визвол. земля, 1959, 11); // Те саме, що лоша́тко. Хлопчик років дванадцяти закричав тоненьким радісним голосом. — Дядьку Андрію! Красолька лошачка привела! (Тют., Вир, 1964, 113); * У порівн. Реготався.. він [Петрусь], як лошачок (Григ., Вибр., 1959, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 551.