ЛУБОЇ́Д, а, ч. Шкідливий жук родини короїдових, личинки якого живляться лубом. Роздовбуючи гнилу деревину, відриваючи кору, дятел знищує тисячі личинок короїдів, лубоїдів, пильщиків (Корисні птахи.., 1950, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 551.