ЛУДІ́ННЯ1, я, с. Те саме, що лу́дження. Навіть досвідчене око спеціаліста могло лиш приблизно визначити, чи нормально йде процес лудіння (Роб. газ., 29.VІІІ 1965, 2).
ЛУДІ́ННЯ2, я, с., діал. Одяг, вбрання. Палагна в свято одпочивала, пишаючись красним лудінням (Коцюб., II, 1955, 334); Молодиці і дівчата-відданиці виглядали як у свято, найкраще своє лудіння на себе повбирали, і воно на них, як жар, горіло, аж сміялося (Кач., Вибр., 1953, 331).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 552.