ЛУЖЕ́ЧОК, чка, ч. Пестл. до луг1. Було не вити гнізда у лужечку, Було звити гніздо у гаєчку (Нар. лірика, 1956, 76); Сестра як вийшла за ворота — всі луги й лужечки зацвіли (Мал., Чотири літа, 1946, 186).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 553.