ЛУ́ЗА, и, ж. Один із шести отворів із сітчастими мішечками, що знаходяться по краях більярдного стола. Тишу більярдної порушував тільки шелест слонової кістки по зеленому полі та зрідка грюк кулі, що гримала в кутню лузу (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 553.