ЛУК, а, ч. Ручна зброя для метання стріл, яка має вигляд стягнутої тятивою дуги. Прострілив би я вас з лука, Та з лука не палко; Положив би вічно спати — Та все чогось жалко! (Руд., Тв., 1956, 55); Скіфи були войовничими племенами.. Їх озброєння складалося з луків, стріл, списів і мечів (Іст. УРСР, І, 1953, 25); * У порівн. Її струнка фігура зігнулась од напруги, як тугий лук (Коцюб., І, 1955, 368).
◊ Як з лу́ка — дуже швидко. Рудик шльогав коні лозиною і гукав: — Лети мені, кров чортова, як з лука! (Кос., Новели, 1962, 134).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 553.