ЛУ́НУТИ, ну, неш, недок., діал. Умерти. — Чи ти бач, як наш прикажчик молиться, — за що ж то? Чи щоб пан скоріше лунув, чи ще щоб пожив (Мирний, IV, 1955, 162).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 556.