ЛУПАНА́РІЙ, ю, ч, іст., рідко. Те саме, що лупана́р. Не мрія, не химера, Не лупанарій і не храм, Ні! Гордий вицвіт мускулястих Смаглявих одностайних рук В сплетіннях круглих і гранчастих Піднісся над шумливий брук (Рильський, II, 1960, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 556.