ЛУПІ́Й, я́, ч., діал., фам. Лихвар. — Дають у банку, бери в банку… Та й лучиш саме на порядного лупія (Март., Тв., 1954, 73); Кожний пригадував багачеві всі його колишні справи, всякий спішився викричати лупіям усі свої задавнені болі (Козл., Сонце.., 1957, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 557.