ЛЬОДИ́НА, и, ж. Шматок, брила льоду; крижина. Вона спіткнулася на мерзлу груду, прихилилася і, як собака, одгребла руками шматок льодини (Мирний, III, 1954, 396); Кришталево мінилися льодини проти місяця (Тулуб, Людолови, ІІ, 1957, 605).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 583.