ЛЬО́ТЧИЦЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до льо́тчик. У просторому бліндажі полкового КП зібралася вся льотчицька сім’я (Минко, Повна чаша, 1950, 251); // Який використовує льотчик, признач. для льотчиків. Виходить людина — одинока людина в льотчицькому кашкеті (Гончар, Тронка, 1963, 289); У клуб той льотчицький запрошено бригаду Артистів (Рильський, Мости, 1948, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 587.