ЛЬО́ХА, и, ж. Свиня-самиця, свиноматка. Найбільше мороки завдавали їй свині. Кабани лежали по сажах, а кнурці, льохи і поросята рили подвір’я (Коцюб., II, 1955, 51); Біленькі поросята коло льохи товпляться (Горд., II, 1959, 11); * У порівн. Наймички в його — вражі дочки, гладкі, ситі, як годовані льохи (Н.-Лев., IV, 1956, 151).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 587.