ЛЬОХОВИ́Й, а́, е́І. Прикм. до льох. Єдине льохове віконце нагадувало звірячу нору (Тулуб, Людолови, І, 1957, 237); // Такий, як у льоху. В абсолютній льоховій темряві прозвучала його незрозуміла річ (Ле, Міжгір’я, 1953, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 587.