ЛЮ́БЛЕНЕЦЬ, нця, ч., рідко. Улюбленець. Знялися зграєю легкою Платочки білих голубів.. І юні очі проводжають Крилатих любленців своїх (Рильський, III, 1961, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 563.