ЛЮ́БОЧКА 1, и, ж., поет. Пестл. до лю́бка1. Коли-то діждуся звістки від те [тебе], любочко моя? (Коцюб., III, 1956, 148); — Тіточко-любочко, чого ви журитесь? (Вовчок, І, 1955, 6).
ЛЮ́БОЧКА2, и, ж., бот. Те саме, що лю́бка2. Наведемо відмічені нами бур’яни: ..любочки осінні, любочки волосисті (Укр. бот. ж., XIII, 2, 1956, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 565.